ЗВОЙО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до звоюва́ти. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (Тич., II, 1947, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 494.