ЗВО́ЗИТИ, зво́жу, зво́зиш, недок., ЗВЕЗТИ́, звезу́, звезе́ш; мин. ч. звіз, звезла́, ло́; док., перех.
1. Доставляти яким-небудь транспортом багатьох, багато чого-небудь в одне місце. На ціле літо.. влада тут [у Комуні] переходить до рук піонерії, хлопчаків та дівчаток, що їх з усіх усюд звозять сюди грузовиками (Гончар, Тронка, 1963, 221); Минало літо, заходила осінь. Уже пшеницю звезли і вимолотили (Мирний, IV, 1955, 213).
2. Переміщати за допомогою транспорту кого-, що-небудь згори вниз.
3. тільки док. Везучи, відправити куди-небудь; відвезти. А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (Рудан., Тв., 1956, 41).
4. тільки док., фам. Сильно ударити кого-небудь. Звезла [Текля] рогачем Юхима по ногах, і він так і шугонув з високого порога (Кучер, Трудна любов, 1960, 538); Іще б так звезли пару разів по спині й відвалили б душу від тіла… (Стельмах, І, 1962, 500).
ЗВОЗИ́ТИ див. зво́жувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 494.