ЗВО́ДНЯ, і, ж.

1. Корисливе посередництво між чоловіком і жінкою з метою зведення їх, налагодження між ними любовних стосунків. — Чрез [через] ваші зводні, женихання, Не маю я ушановання (Котл., І, 1952, 243).

2. розм. Те саме, що плі́тка¹. — Ти не слухай дурної баби, що вона.. плеще,— повернувся до Христі Колісник.— Стара відьма, видно, за зводні зубів позбулася, а все зводня не злазе з язика (Мирний, III, 1954, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 494.