ЗВИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до зви́чний. Говорив він впевнено, надійно округленими.. фразами, що не дряпають мозку, не дратують його, а якось ніби заспокоюють, заколисують своєю надійною звичністю (Руд., Остання шабля, 1959, 348); Боєць, не підводячись, підібрав свій кулемет, відповз до дверей і зі звичністю професіонала почав мовчки встановлювати його на порозі (Гончар, III, 1959, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 478.