ЗВИРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звирува́ти; // у знач. прикм. Небо все темнішає, все нижче нависає звированим темно-бурим лахміттям хмар над майданом (Гончар, II, 1959, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 473.