ЗВИ́ВИСТО. Присл. до зви́вистий. Звивисто біжить вузькою долинаю поміж кам’яних берегів річка (Минко, Повна чаша, 1950, 41); На свіжовиструганій щоглі в небі звивисто залопотіло вогнисте полотнище: «Дніпробуд почато» (Рудь, Гомін.., 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 471.