ЗВИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. звива́ти і звива́тися. Вона відчула на своїй шиї холодне гадюче звивання бандитської петлі, а він — злодійський удар ножа в груди (Цюпа, Назустріч.., 1958, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 470.