ЗВЕРШЕ́ЧКУ, присл.

1. У верхній частині чого-небудь, угорі; протилежне знизу.

2. Поверх, зверху чого-небудь. «А може, хоч звершечку ляже?» — Дем’ян.. Вареничка узяв І на тарілочку поклав (Гл., Вибр., 1951, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 468.