ЗВЕРТІ́ТИСЯ, зверчу́ся, зве́ртишся, док., розм., рідко. Те саме, що скрути́тися. Марно не складуймо [складаймо] рук, Поки не зборемо долі злиденної, Поки не звертиться крук, Що наші ребра довбе з ненажерністю, Нам не даючи дихнуть… (Граб., І, 1959, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 467.

Зверті́тися, чу́ся, тишся, гл. Свертѣться. Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик! чик! (Загадка: віник). Ном., стр. 300, № 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 129.