Про УКРЛІТ.ORG

звертатися

ЗВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВЕРНУ́ТИСЯ, зверну́ся, зве́рнешся, док.

1. Говорити, писати, спрямовуючи свої слова, свою мову до кого-небудь. [Конрад (звертається до старої жінки):] Ладнайте, мамо, нам харчі в дорогу! (Л. Укр., II, 1951, 184); — Признавайтеся, синки, добре вас шмагали березовими віниками? — казав далі Тарас, звертаючись до синів (Довж., І, 1958, 220); Маркс і Енгельс до представників різних партійних організацій пролетаріату в листах зверталися звичайно їх рідною мовою (Мовозн., VII, 1949, 6); Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Тют., Вир, 1964, 232); // до чого. Апелювати до чого-небудь притаманного або приписуваного комусь. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника (Коцюб., І, 1955, 164); // Говорячи до кого-небудь, називати його певним чином, виявляти своє ставлення до нього. — Знаєш, Євгене,— сказав він по деякій паузі, вперше звертаючись до Черниша на ймення.— Знаєш… Я бачив за цю війну те, що, мабуть, бачив небагато хто (Гончар, III, 1959, 67); Кузнецов був років на десять старший за Артема, і хоч вони були на «ти», але звертався до нього Артем з поваги — на ім’я, по батькові (Головко, II, 1957, 632); // Удаватися до кого-небудь за порадою, допомогою і т. ін. Звертаюся оце до Вас з проханням і за порадою (Коцюб., III, 1956, 457); До нього завжди зверталися найбідніші учні, і він сам, зовсім не багатій, завжди допомагав чим міг (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 91); Звернутися до лікаря.

Зверта́тися ду́мкою (думка́ми, в ду́мці, в думка́х) до кого, чого — думати про кого-, що-небудь. Обоє мовчали, звертаючись думками до нього [Юрія], питаючись в нього поради (Гончар, III, 1959, 402); В думках він [отець Вікентій] і досі частіше звертається не до всесильного бога, а до слабого людського тіла (Стельмах, І, 1962, 272).

2. Робити поворот у який-небудь бік; повертатися. Пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і.. вступив у канцелярію (Коцюб., І , 1955, 195); // Спрямовуватися (про очі, погляд). Задумується [Руфін]. Погляд його з глибокою тугою звертається в далечінь (Л. Укр., II, 1951, 384); Сотні очей зверталися до нього (Фр., VI, 1951, 226); Всі погляди звернулися в бік академіка (Загреб., День.., 1964, 68); // тільки док., перен., заст. Уміло повести себе в складному становищі; викрутитися. Тяжко себе картав [Аркадій] за свою нікчемність, городянське виховання, що зробило його безгрунтовним, вутлим, нездатним, як звернутися у всякому становищі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 96); [Тхориха:] Проси пана напутити, як нам у цьому ділі звернутися (Мирний, V, 1955, 166).

3. Удаватися до чого-небудь у своїй діяльності, зосереджувати свою увагу, свої інтереси на чомусь. Вже на початку творчого шляху митець [художник М. Пимоненко] звертається до тем і сюжетів, які потім розроблятиме протягом усього життя (Мист., 2, 1962, 31); В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, ..які своєю ідеологією і творчою практикою зверталися до самоспостереження, копалися у дрібненьких особистих емоціях (Мал., Думки.., 1959, 21); Великий Ленін.. неодноразово звертався до справи літератури (Смолич, Розм. з чит., 1953, 3); У передмові до українського перекладу статті Писарева «Пчели» Франко особливо цінить автора її за те, що той звернувся до природничих наук і до історії (Рад. літ-во, 3, 1957, 42).

4. заст. Іти, їхати назад; вертатися. Спиняється [Аврелія].., але, уперто труснувши головою, звертається знов до брами (Л. Укр., III, 1952, 295); Усіх просить [Демко] побувати до нього, хліба-солі покутити, сина, що звернувся з чужої сторони, послухати (Кв.-Осн., II, 1956, 484); Пішов Кирик до панотця, Побіг швидко, прудко, Щоб і там не забариться, І звернуться хутко (Україна.., І, 1960, 194).

5. рідко. Збиратися разом, в одне місце, докупи; згортатися. Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки (Кв.-Осн., II, 1956, 41); // Лягати або сідати, зіщулюючись, скорчуючись. Я собі звернулось, Щеня мов під тином,— Звичайне, мале (Шевч., II, 1953, 232); Мишка [собака] солодко спала, звернувшись клубочком в ногах на постелі (Коцюб., II, 1955, 400); // Скручуватися. [Баба:] Щоб тобі голова на в’язах звернулась, щоб тебе перша куля не минула (Вас., III, 1960, 51).

6. діал. Перекидатися. Михайло воли поганяв, а Іван і батько віз придержували, щоби не звернувся (Фр., І, 1955, 140); А воно [дитя] плаче.. Та й звернулося і впало (Стеф., І, 1949, 95).

7. тільки недок. Пас. до зверта́ти 2, 5 — 7.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 466.

Зверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. вверну́тися, ну́ся, нешся, гл.

1) Возвращаться, возвратиться. Я ще… звернусь, поки ви приїдете. Г. Барв. 34. Пішов козак в Запорожжя, — коли б не звернувся. Чуб. V. 940.

2) Обращаться, обратиться. Звертається до козаків понуро і з грімною мовою. Стор. МПр. 161.

3) Гнуться, согнуться, свернуться (о лезвіѣ). Звернулася сокира. Н. Вол. у.

4) Наклоняться, наклониться, искривиться. Хата звернулася. Радомысл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 129.

вгору