ЗВА́РЮВАЧ, а, ч., техн., рідко. Те саме, що зва́рник. Зварювачі сиділи на своїх місцях, методично, не поспішаючи, крапля за краплею, валик за валиком заварюючи металом глибоку щілину (Собко, Біле полум’я, 1952, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 462.