ЗВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВАРИ́ТИ, зварю́, зва́риш, док., перех., техн. З’єднувати які-небудь металеві (рідше пластмасові й скляні) частини, розплавляючи їх краї. Промайнула група робітників на новій трамвайній колії. Зварювали рейки (Коп., Вибр., 1948, 143); Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (Наука.., 2, 1959, 27); // З’єднувати які-небудь металеві частини, розжарюючи й клепаючи їх. Вилітали [іскри] з-під батькового молота і прискали на всі боки. Особливо.., коли треба було зварювати два окремі кусні заліза в одно (Фр., IV, 1950, 190); Здивований Степан і незчувся, як вони молотами, навіть без молоточка майстра, зварили йому шину й натягнули на колесо (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 156 ).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 462.