ЗВА́РЮВАННЯ, я, с., техн.

1. Дія за знач. зва́рювати і зва́рюватися. На авіаційному заводі, де будують літаки.., здавна відчували брак чистого кисню для зварювання (Трубл., І, 1955, 132); Обидва куски його [гака] мали на собі сліди невдалого зварювання (Сенч., На Бат. горі, 1960, 13).

2. Спосіб з’єднування металевих (рідше пластмасових і скляних) частин шляхом розплавлення країв, які з’єднуються. Важливе значення для розвитку важкої індустрії має широке впровадження нових методів електричного зварювання (Наука.., 1, 1960, 11); // Спосіб з’єднування металевих частин шляхом їх розжарення і сковування. Способом ковальського зварювання з’єднують під ударами молота два нагрітих куски сталі, що перебувають у пластичному стані (Слюс. справа, 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 462.