ЗВАЖЛИ́ВИЙ, а, е. Рішучий, сміливий; // Який виражає рішучість, сміливість. Не можна було розібрати течії розмови, тільки часом з гомону спільного виринали слова, викрикнуті чиїмсь грубим, зважливим голосом: «Ні, годі!..» (Л. Укр., III, 1952, 477); Очі [парубка] дивилися хоч тихим, але зважливим поглядом (Гр., II, 1963, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 458.