ЗВ’ЯЗЬ, зі, ж., діал. Зв’язок. Література і життя мусять стояти в якійсь тісній зв’язі (Фр., Публіцистика, 1953, 28); Всякі думки шибали йому по голові. Думки без зв’язі, майже гарячкові (Март., Тв., 1954, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 506.

Зв’я́зь, зі, ж.

1) Архитект. Связь, соединеніе. Черк. у.

2) Крѣпость, прочность. Хоч в семрязі, аби в добрі зв’язі. Ном. № 11250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 136.