Зв’яга́, ги, зв’я́ка, ки, ж.

1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв’яги (зв’яки). Ном. № 7253.

2) Брань, ругня, ссора. Така зв’яга йде в дому. Г. Барв. 536.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 136.