ЗБІРЧА́СТИЙ, а, е. Який має зборки, із зборками; збористий. На вікнах збірчасті штори цілком заслоняли цей тихий світ від стороннього ока (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 445.