ЗБІ́ЖНИЙ, а, е.

1. спец. Елементи (лінії) якого сходяться в одній точці. Залежно від того, як він [світловий пучок] обмежений, ми розрізняємо паралельний, розбіжний і збіжний пучки (Курс фізики, III, 1956, 266).

2. Однаковий, схожий з чим-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 442.