ЗБІ́ЖЖЯ, я, с.

1. Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (Коцюб., І, 1955, 340); Навкруги ганку стояли мішки із збіжжям (Кобр., Вибр., 1954, 145); У колгоспі він Теж не з останніх (тут повів рукою На збіжжя, в другій складене кімнаті,— Пшеницю й кукурудзу золоту)… (Рильський, III, 1961, 164); Тут — тільки чисте поле, саме чисте, бо осінь поприбирала з нього все збіжжя, хазяйновито поскладала його у копи, в стіжки, в ожереди (Сенч., Опов., 1959, 249).

2. розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (Кроп., І, 1958, 71); Вранці-рано, чуть світова зоря тільки займалася, піднялась у палаці біганина. То збирали в чемодани збіжжя Василя Семеновича (Мирний, І, 1949, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 442.

Збі́жжя, жя, с.

1) Зерновой хлѣбъ. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.

2) Имущество (движимое). Три злодії у коморі одбили засов і забрали збіжжя і скриню витягли. Мил. 6. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. Ен. IV. 60.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 124.

збі́жжя —

1) рослини та зерно хлібних злаків; слово одного коре­ня зі словом бог (означає «те, що подають боги»); символізує багат­ство і щастя (при засіванні, у ве­сільному обряді); роблячи Спа́сову бо́роду (див.), посівають між стеб­лом, примовляючи: «Роди, Боже, на всякого долю, на багатого й на бідного!». Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (М. Коцюбинський); Курка збіж­жя розгрібає, а в сміттю зерно шу­кає (М. Номис);

2) майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Зносили всяке збіжжя, злидні і оддавали все на рать (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 239.