ЗБІДО́ВАНИЙ, а. е, діал. Виснажений. Бачила [мати] його замученого, збідованого, бачила, що задурно терпить, що ненастанно голодує [Михайло] (Коб., II, 1956, 93); Дід з жалем дивиться на худу збідовану конячину (Гжицький, У світ.., 1960, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 442.