ЗБУРЯКОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко. Док. до бурякові́ти. — Та що це тут? — скрикнув становий, збуряковівши. — Де староста? (Гр., II, 1963, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 456.