ЗБУ́ДЛИВО. Присл. до збу́дливий 2. Досада була не прикра, а якась збудливо-бентежна (Коз., Вибр., 1947, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 455.