Про УКРЛІТ.ORG

збруя

ЗБРУ́Я, ї, ж.

1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Н.-Лев., IV, 1956, 37); Рипить у поході збруя — вуздечки й сідла зроблені з міцної волов’ячої шкури (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 462); Чудові вороні і білі коні, з сітками і блискучою збруєю, нетерпляче били копитами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 257).

2. заст. Спорядження воїна. Турн миттю нарядився в збрую (Котл., І, 1952, 278); Несуть пани єсаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний. Шаблю золотую (Шевч., II, 1953, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 452.

вгору