ЗБРОЯ́Р, а́, ч. Майстер, робітник, який виготовляє зброю. Оглушливо торохтіли молоти зброярів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7); Хто з нас не схилявся над картами в ті грізні бойові роки? ..На них з тривогою, з радістю дивились зброярі, що кували в тилу на Уралі зброю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 452.