ЗБРОДИ́ТИ, зброджу́, збро́диш, док., перех., рідко. Витоптати, затоптати що-небудь. Ой, вирву я кленовий листочок Та прикрию милої слідочок, Щоб пташечки не ходили, Щоб слідочка не збродили (Укр.. лір. пісні, 1958, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 451.

Зброди́ти, джу, диш, гл.

1) Выбродить, исходить.

2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 126.