ЗБРИ́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., діал. Зробити бридким. Відносини кількох професорів до нього [хлопця] збридили йому школу (Ков., III, 1956, 346); // безос. І такий він був паскудний, отой службовий голос куценького чепчика, що збридило навіть зухвалому катюзі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 451.