ЗБРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до брата́ти 1. Не дивись на березу плакучу, На березі журливеє віття, Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала обох нас колись (Л. Укр., І, 1951, 143); Перемоги всі долала Невтомна мисль більшовика, Вона робітника збратала І селянина-рільника (Рильський, III, 1961, 95); * Образно. А чи не так, збратавши сили, Через степи, ліси, бори На заклик партії спішили Ми до Магнітної гори (Нагн., Зустрічі.., 1955, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 450.