ЗБО́ЇНИ, збо́їн, мн. Дрібно побита при молотінні солома. Втрати зерна в збоїнах і полові усувають також відповідним підбором отворів в решетах [молотарки] (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 335); Біля колгоспників зростала купа збоїн, недомолоченого колосся і потрощених барабаном бур’янових стеблин (Кир., Вибр., 1960, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 448.