ЗБОЯ́ТИСЯ, збою́ся, збої́шся, док., діал. Злякатися. — Микола такий козарлюга, що нічого не збоїться (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338); Ще справді подумають [робітники], що Оверко збоявся задушного котла! (Горд., II, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 450.

Збоя́тися, збою́ся, збої́шся, гл. Убояться, испугаться. Не лякайте, бо не збоюсь. Грин. II. 307. Як п’ян, то копитан; а як проспався, то й свині збоявся. Ном. № 11484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 126.