ЗБОРОНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., діал. Забороняти. Не збороняй мені сього. Бо не піду за другого (Чуб., V, 1874,224); — Не збороняйте мені, мамо! Я не послухаю вас… я нещаслива — я на все піду… (Вовчок, І, 1955, 215); Ще в свята по хатах ішла Оживлена, гуртова рада: «Нам треба всіх дітей учити, Пан нам не сміє зборонити..» (Фр., X, 1954, 282).

ЗБОРОНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., заст. Захищати. Потім загримало відкись: «Гаттоне! Бог проти тебе — ніхто не збороне; Миші твій двір оточили зусюд,— Що ти відмовиш за спалений люд?..» (Граб., І, 1959, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 450.

Збороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зборони́ти, ню́, ниш, гл.

1) Запрещать, запретить, воспрещать, воспретить; помѣшать. Коли не дали нам з собою жити, то не зборонять в гробі ся любити. Чуб. V. 117.

2) Защищать, защитить. Не зборонить тебе ні отець, ні мати. Мл. л. сб. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 125.