ЗБОЖЕВО́ЛІЛО, присл., рідко. Шалено, ошаліло. З диким гуком, клекотом, іржанням налітали [коні] одні на одних, в’їдались зубами в загривки, кривавились, падали, вставали й знову збожеволіло кидались у ту колотнечу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 448.