ЗБЛУДИ́ТИСЯ, зблуджу́ся, зблу́дишся, док., рідко. Те саме, що заблуди́тися. [Панна Рома:] Опівночі приїжджає до будинку якийсь лицар на коні, розповідає, що зблудився, прохає впустити його перегрітися та перебути негоду (Вас., III, 1960, 225); Та що за диво? Чи з дороги Зблудивсь троянець-неборак? (Воскр., Подивись.., 1962, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 447.