ЗБИТО́ЧНО, ЗБИТО́ШНО, присл., розм. Лукаво, пустотливо.— Гніваєтесь дуже? — спитала збиточно дівчина і.. перехилилася й заглянула йому, кокетуючи, в обличчя (Коб., III, 1956, 376); Враз побачив вуйко своячку мов живу перед собою. Немов сидить собі проти нього, сміється збитошно, як дитина (Мак., Вибр., 1954, 36)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 438.