ЗБИРА́Ч, а, ч.

1. Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін. Червоне яблуко, що його не запримітило око збирача, усміхається сонцю (Томч., Закарп. опов., 1953, 143);//Той,хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін. Микола Віталійович [Лисенко] був не тільки пристрасним збирачем, а й полум’яним пропагандистом рідної пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 48).

2. Машина або пристрій для збирання чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 437.