ЗБИРА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Те саме, що збира́ч. Таємно і непомітно з’їхалися до Києва обрані кандидати на єпископські кафедри. Хто під виглядом прочанина-ченця, хто як збиральник на будову церкви (Тулуб, Людолови, 11,1957,391).

2. Те саме, що склада́льник. — Нехай хоч один із нашого роду з’явиться на «Більшовик» людиною науки, а то всі слюсарі та збиральники, та змінні майстри (Ю. Янов., II, 1954, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 433.