ЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, перех., розм. Док. до ба́лувати.— Надаремне чванитеся, пане гетьмане! Вас ще в дитинстві збалували віщі птахи (Ле, Наливайко, 1957, 36); [Єлисей:] Ледве пройдуть [косарі] ручку — зараз починають мантачить коси і мантачать півгодини… Це якісь дармоїди!.. І хто їх тут у вас так збалував? (Крон., III, 1959, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 427.