ЗБАГА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗБАГАТИ́ТИСЯ, гачу́ся, га́ти́шся, док.

1. чим, на чому і без додатка. Ставати багатим, збільшуючи прибутки, майно і т. ін. Польська буржуазія.. збагачувалась на обслуговуванні неосяжного російського ринку (Нова Іст., 1957, 80); Гора вселила великі надії, породила заздрощі і неймовірну жадобу збагатитися її прихованими скарбами (Ле, Опов. та нариси, 1950, 112).

2. чим, на що, перен. Поповнюватися чим-небудь, набувати чого-небудь цінного. Партизанський загін зростав, збагачувався озброєнням (Шиян, Партиз. край, 1946, 38); Неодмінно побувайте в лісі!..Ви збагатитесь такою ніжністю, такою силою, що потім втричі зробите більше й краще (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56); — Людмило Леонідівно, до речі: здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (Головко, II, 1957, 488).

3. чим, на що і без додатка. Ставати багатшим за складом, змістовнішим, досконалішим. Наші знання про будову речовини весь час збагачуються (Наука.., 10, 1956, 11); Національні літератури Союзу все більше збагачуються перекладами як творів класиків марксизму-ленінізму, так і кращих зразків художньої літератури (Мовозн., VII, 1949, 4).

4. спец. Ставати насиченішим корисними речовинами внаслідок певного процесу (про руду, вугілля, грунт і т. ін.). Після відмирання рослин верхній шар грунту збагачується органічними речовинами.

5. тільки недок. Пас. до збага́чувати 3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 425.