ЗБАГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБАГАТИ́ТИ, гачу́, га́ти́ш, док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь багатим, збільшуючи прибутки, майно і т. ін. Машини та інші удосконалення повинні полегшувати працю всіх, а не збагачувати небагатьох за рахунок мільйонів і десятків мільйонів народу (Ленін, 6, 1949, 320); Донбас, що вугілля дає ешелони, Що плавить металу незлічені тонни, Що вдень і вночі у роботі гігантській Збагачує, зміцнює край наш радянський! (С. Ол., Вибр., 1959, 163); Праця у колгоспі не просто збагачує людей, а творить нове життя (Багмут, Подвиг.., 1961, 18).

2. перен. Робити кого-, що-небудь багатшим за складом або змістовнішим, досконалішим. Широкий розмах комуністичного будівництва і нові перемоги ідеології комунізму збагачують соціалістичну змістом, національну формою культуру народів СРСР (Програма КПРС, 1961, 100); Юрій Юрійович побажав своїм вихованцям з успіхом оволодіти обраною професією, щодня збагачувати свої знання (Донч., V, 1957, 562); Мічурін збагатив плодівництво не тільки на нові сорти, а й на зовсім нові породи рослин (Юним мічур.., 1955, 63); Герої роману О. Гончара — морально красиві, духовно багаті люди. Юрій Брянський — один а тих, чий приклад, чия моральна чистота благотворно впливали на багатьох інших, духовно збагачували солдатів і офіцерів (Іст. укр. літ., II, 1956, 646).

3. спец. Збільшувати вміст корисних речовин у руді, вугіллі, грунті і т. ін. Видобуту на основних рудниках руду збагачували промиванням (Чорна метал. Укр., 1957, 95); Бактерії азотобактерину зв’язують вільний азот повітря і таким чином збагачують грунт на цей важливий елемент живлення рослин (Наука.., 3, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 424.