ЗАЇ́ЛІСТЬ, лості, ж., діал. Злість. Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (Фр., III, 1950, 21); Люди слухали науки, плескали з утіхи в руки, страх подобалась їм смілість і відвага і заїлість (Мак., Вибр., 1954, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 132.