ЗА́ЇДИ, дів, мн. (одн. за́їда, и, ж.).

1. Маленькі виразки в куточках рота, що утворюються внаслідок стрептококового захворювання шкіри.

2. Жовта шкірка біля дзьоба у пташенят. Галченя розкрило дзьоб з жовтими заїдами і писнуло (Коп., Як вони.., 1961, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 131.

За́їди, дїв, м. мн.

1) Язвинки по угламъ рта.

2) Желтая кожица въ углахъ клюва молодыхъ птицъ. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. Левиц. Пов. 150.

8) Хищеніе, пользованіе чужимъ. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. ЗОЮР. І. 70. Усюди не без заїдів. Ном. № 10627.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.