ЗАЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЇ́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док.

1. Під час їди забруднювати їжею обличчя біля рота. [Коломійчиха:] Дивись! Аж по вуха заївся вишнями!.. (Стар., Драм. тв., 1941, 225).

2. з ким. Сваритися, загострювати стосунки. А зубата була [Настуся]. Вже не заїдайся з нею ніхто! (Кв.-Осн., II, 1956, 471); [Микола:] А з Лукою ти даремно заївся. Сам бачиш, він приїхав звідти з хворою душею (Галан, І, 1960, 498).

3. тільки недок. Пас. до заїда́ти 3. * Образно. — Минь Онисимович так і не сказав нам своєї думки про ті суперечки, що так не розгадані опонентами і заїдаються шинкою та приливаються винцем (Досв., Вибр., 1959, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 131.

Заїда́тися, да́юся, єшся, сов. в. заї́стися, ї́мся, ї́сися, гл. Грызться, кусать другъ друга. Бджоли заїдається. О. 1861. XI. Свид. 69.

2) Ссориться, поссориться, поспорить. Заїлись із гетьманом пани — порубають. ЗОЮР. II. 167. Заївся писарь з старшиною. Канев. у.

3) Сильно нападать, лаять (о собакѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.