Про УКРЛІТ.ORG

заїдати

ЗАЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., перех.

1. Позбавляти життя, гризучи, кусаючи; загризати. На Щуку хтось бомагу [бумагу] в суд подав. Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала (Гл., Вибр., 1957, 74); Дрімав [кіт] у візку спокійно; його самого були би щури заїли (Ков., Світ.., 1960, 38); // Дошкуляти, часто і дуже кусаючи, жалячи (про комах). — Ой, чи хутко ви там? — Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Л. Укр., III, 1952, 653); Ну, до чого ж заїдають блохи! І ніяк ти їх не упіймаєш! (Ю. Янов., V, 1959, 48).

2. перен. Змучувати докорами, лайкою, поганим ставленням і т. ін. — Мачуха заїдає, — сказав Грицько (Головко, II, 1957, 434); [Параска:] Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні — не буде їй пресвітлої години: я її заїм (К.-Карий, II, 1960, 392); // Погано впливати, несприятливо діяти. Нас заїдає температура: холодно — ми в просі на печі гріємось (Ю. Янов., V, 1959, 126).

◊ Заїда́ти (заї́сти) вік чий — робити чиє-небудь життя нестерпним. — А чужого віку не хочу заїдати, не хочу, щоб ти за свою добрість терпів через мене… (Кв.-Осн., II, 1956, 462); Такий то невіра! Покинув!.. Світ мені зав’язав, заїв мій вік рожевий… (Барв., Опов.., 1902, 60); Живце́м заїда́ти кого — мучити кого-небудь докорами, лайкою. — Моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Стельмах, II, 1962, 21).

3. Їсти що-небудь після чогось випитого або з’їденого; закушувати. — Хай буде по-вашому! — відказав він і, прицмокуючи, узявся за качку, заїдаючи її присмаженою картоплею (Мирний, IV, 1955, 364); Допивши свою чарку, Савка з хруском заїдає її цибулею (Гончар, Таврія.., 1957, 33); Навіть не заївши як слід першу чарку, він знову заговорив (Головко, II, 1957, 559); * Образно. Грицькові з одного боку гаряче, з другого боку боляче. Любощів ні заїсти, ні запити (Барв., Опов.., 1902, 449).

4. безос. Затискати, стискувати, зачіплювати чим-небудь, перешкоджаючи вільному рухові. — Де мастило? — кричав козак, нервово розкидаючи порожні бляшанки. — Мастило де, Боровик? У мене механізм заїдає (Панч, Гарні хлопці, 1959, 100); — Переляканий шинкар надаремно сіпав до себе тремтячими руками ящик з касою. Ящик заїло в пазах (Кол., Терен.., 1959, 62).

5. перен., безос., розм. Дошкуляти, зачіпати, сердити. — Я, дядьку, на вашому місці притримав би язика в своїй підворітні. — Заїло? — в’їдливо посміхнувся Матвій (Стельмах, Хліб.., 1959, 98); Заїло бригадира Івана Косила.. І почав рільничий бригадир думати, що б його таке механізаторові зробити, щоб йому було кисло (Вишня, II, 1956, 53).

6. діал. їсти. Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (Коб., III, 1956, 13); Хлопець хопив [схопив] кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі (Ков., Тв., 1958, 77).

◊ Чужи́й хліб заїда́ти див. чужи́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 130.

Заїда́ти, да́ю, єш, сов. в. заї́сти, ї́м, їси́, гл.

1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.

2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого).

3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав’язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв.

4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла… А мого карбованця… Мир. Пов. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.

вгору