ЗАІ́СКРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАІСКРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Спричинювати сяяння, переливання іскрами. І тепла сніжинка летить на чоло. Дівчатам заіскрює вії (Мал., Звенигора, 1959, 24); Десна розкрила лугу й лісу крила. Намистом заіскрила хвиль кришталь (Дор., Тобі, народе.., 1959, ЗО).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 130.