ЗАЯСКРІ́ТИ, і́є, док. Почати яскріти, заблискотіти іскрами. Червоні, Рожеві і сині, росою умиті, Вони [квіти] заяскріли у мене в долоні (Мал., За.. морем, 1950, 57); Тепле проміння сонця пригрівало в спину, в обличчя, парувала земля на галявинах, заяскріли сліпучі зблиски на струмках (Хор., Незакінч. політ 1960,125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 422.