ЗАЯЛО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЯЛО́ЗИТИ о́жу, о́зиш, док., перех. Забруднювати, замазувати чим-небудь жирним. До того ще й столи чисті в хазяйок, що як пишеш, то по самі лікті так заялозиш [сюртук], наче ковбаси продавав (Свидн., Люборацькі, 1955, 116); [Гільзе:] Дай, я тобі трохи пучки повитираю, а то вовну салом заялозиш (Л. Укр., IV, 1954, 246); // Забруднювати, затирати що-небудь до лиску, довго або неохайно користуючись. — Оце тисяча обстрьопаними, старими бумажками… Та й заялозили ж їх діди та баби! (Н.-Лев., III, 1956, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 422.