ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заяло́зити. В бокові двері кочегарки увійшов машиніст Йосип Грінчак і мовчки сів на заяложену масними спецівками колоду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124); Вона.. дістала з-за пазухи невеликий вузлик, розгорнула його і, вийнявши звідти заяложений десятками пальців, учетверо складений папірець, подала його керівникові (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 27).

2. у знач. прикм., перен. Який унаслідок надмірного повторення втратив свою виразність, набрид; банальний. Це був давно відомий, заяложений анекдот про пройдисвіта-науковця (Грим., Подробиці.., 1956, 26)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 422.