ЗАШТРИХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШТРИХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Покривати штрихами що-небудь, наносити штрихи на щось. Анатолій дістав із кишені блокнот, намалював невелике коло, заштрихував його косими лініями (Руд., Остання шабля, 1959, 263); * Образно. Воно [місячне сяйво] чітко заштриховувало стежку, що в’юнилась у холодну далечінь (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 418.