ЗАШТРИХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч до заштрихува́ти. Поліська світлиця висока, жарка Тут штаб Ковпака. Заштриховані карти (Воронько, Райком.., 1949, 39); * Образно. Про що, скажімо, думає оця мовчазна, похила віком жінка з добрим обличчям, заштрихованим дрібною сіточкою зморщок? (Жур., До них іде.., 1952, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 418.