ЗАШПО́РТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАШПОРТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Спотикатися. Гапочка зовсім підтоптала свої ніжки. Очі в неї злипалися од втоми, вона зашпортувалася на рівній дорозі і раз таки впала (Ю. Янов., І, 1958, 351); Дівчина йде дуже швидко. Вона не бачить вибоїн під ногами,— ось зашпортнулася, не оглянулась, підтюпала… (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 234); // Зачіплюватися. Вони [гусенята] дріботіли червоними ніжками слідом за гускою, зашпортувались об траву, падали, підводились і бігли далі (Шиян, Баланда, 1957, 80); Несло [дівча] колись його [Андрійка] на рученятах через подвір’я, зашпортнулось за Рябка ..й полетіло з дитиною (Коцюб., І, 1955, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 418.