ЗАШНУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зашнурува́ти. Стоптані солдатські черевики [у професора], зашнуровані ремінцями з сириці, сині, строчені білою ниткою брезентові штани (Кучер, Чорноморці, 1956, 86); Дами.. у старовинних робронах з туго зашнурованими таліями (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 417.